4 класБезпекаБатькамУчителям

Коли дитині потрібен психолог, лікар або невідкладна допомога

Ознаки для планової консультації, маршрут до фахівців і чіткі дії у кризовій ситуації без домашніх діагнозів.

Важливо Це орієнтир для спостереження й розмови, а не спосіб поставити дитині діагноз.

Один складний день, сварка або низька оцінка ще не означають розлад. Для рішення важливі безпека, різкість зміни, частота, тривалість і те, наскільки труднощі заважають дитині спати, навчатися, дружити та брати участь у звичайному житті.

Ця сторінка допомагає обрати маршрут, але не замінює професійної оцінки.

Коли не відкладати планову консультацію

Обговоріть ситуацію з фахівцем, якщо:

  • помітно погіршилося навчання, хоча дитина старається;
  • вона регулярно відмовляється йти до школи або має часті фізичні скарги перед нею;
  • тривога, гнів, замкнутість чи труднощі концентрації стійко заважають щоденному життю;
  • різко змінилися сон, апетит, інтереси, дружба або поведінка;
  • труднощі є в кількох середовищах;
  • підтримка вдома й у школі не дає помітного покращення;
  • дорослі витрачають дедалі більше контролю, а функціонування дитини погіршується.

Не треба чекати, доки проблема стане «достатньо серйозною». Планова консультація може бути способом зрозуміти причини й підібрати підтримку, а не підтвердженням діагнозу.

До кого звертатися

Маршрут Коли підходить Що підготувати
Педіатр або сімейний лікар Сон, біль, втома, апетит, зір, слух, різка зміна стану Симптоми, тривалість, режим, ліки
Практичний психолог у школі Труднощі пов’язані з класом, навчанням, однолітками або адаптацією Конкретні приклади з дому й школи
Психолог поза школою Стійка тривога, уникнення, емоційні або поведінкові труднощі Що відбувається, як часто, що вже допомагає
ІРЦ Стійкі освітні труднощі або потреба оцінити особливі освітні потреби Звернення батьків; попередній діагноз не є обов’язковою умовою
Дитячий психіатр Виражене порушення функціонування, самоушкодження, суїцидальні думки, тяжкі симптоми Історія змін, ризики, медичні дані

Центр ментального здоров’я можна знайти через НСЗУ за номером 1677 у робочі години. За інформацією МОЗ, до такого центру можна звернутися самостійно або за направленням.

Як підготуватися до консультації

Запишіть коротко:

  • коли зміни почалися;
  • що саме бачать дорослі;
  • де проблема сильніша або слабша;
  • вплив на сон, їжу, школу, дружбу, гру;
  • значущі події, хвороби й ліки;
  • що вже пробували й із яким результатом;
  • спостереження вчителя.

Не давайте дитині пройти десяток онлайн-тестів і не представляйте їхні результати як діагноз. Фахівцю потрібна жива картина й контекст.

Кризові ознаки: дійте негайно

Невідкладна допомога потрібна, якщо:

  • дитина говорить, що хоче померти або нашкодити собі;
  • є план, підготовлені засоби чи вже була спроба;
  • є тяжке самоушкодження;
  • дитина погрожує серйозно нашкодити іншому;
  • є виражене збудження, дезорієнтація або дорослі не можуть забезпечити безпеку;
  • сталося насильство чи є безпосередня загроза.

Якщо дитина говорить про смерть або самоушкодження

  1. Залишайтеся поруч. Говоріть спокійно, не соромте й не називайте це «шантажем».
  2. Запитайте прямо. «Ти зараз думаєш нашкодити собі? У тебе є план або підготовлені засоби?» Пряме запитання потрібне для оцінки негайності ситуації, а не для дискусії.
  3. Залучіть невідкладну допомогу. Якщо є план, засоби, спроба, сильне збудження або ви не впевнені в безпеці — телефонуйте 112 чи 103 або їдьте до найближчого відділення невідкладної допомоги.
  4. Зменште доступ до небезпечних засобів, якщо це можна зробити безпечно: ліків, зброї, гострих предметів та іншого.
  5. Не залишайте дитину саму й не покладайтеся на обіцянку «я більше не буду» як єдиний план.

NICE не рекомендує використовувати шкали «низького/середнього/високого ризику» для передбачення самогубства або повторного самоушкодження. Потрібна індивідуальна професійна оцінка й план безпеки.

У кризі мета дорослого — не визначити діагноз, а зберегти життя, не залишити дитину саму й передати її професійній допомозі.

Номери й контакти в Україні

  • 112 — єдиний номер екстреної допомоги;
  • 103 — екстрена медична допомога;
  • 102 — поліція;
  • 116 111 або 0 800 500 225 — Національна гаряча лінія для дітей та молоді «Ла Страда-Україна»;
  • 1677 — контакт-центр НСЗУ для пошуку медичних послуг у робочі години.

Контакти й порядок роботи служб можуть змінюватися; актуальність цього розділу перевірено 16 вересня 2026 року.

Джерела

Корисно? Збережіть матеріал або надішліть дорослому, який також підтримує дитину.